***
Життя — це просто дивна казка,В яку приходимо лиш раз.
Тут для людей любов і ласка,
І світло сонечка для нас.
І небеса бездонні сині,
Чарівні зорі в небесах.
Ключі високі журавлині,
І вся оця земна краса.
Життя складне, але чудове,
Ми робимо в нім відкриття.
Й завжди ідемо в невідоме,
Тим цікавіше нам буття…
Привабливіше, яскравіше,
Є для фантазії політ.
І манять вдаль путі світліші…
І ти не йдеш — летиш у світ!
Є і різкі в нім повороти,
Де випадаєш із сідла.
Завертять враз круговороти…
Бувають і такі діла.
Та все проходить, час спливає,
Нова мета нас кличе вдаль.
В житті усякого буває,
Та за минулим нам не жаль,
Бо кличуть знов нові дороги,
Під ноги стеляться путі.
Чекають радощі й тривоги
Щодень у нашому житті.
Життя складне, але цікаве.
Його не взнаєш до пуття.
Буває радісне й лукаве…
Але… Спасибі за життя!
***
Скажіть же ви, люди , чи вмієте жити?
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!
***
Що залишилося в нас. Ця надія?
Вічний та марний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння.
Ту справжнюю віру - потрібно знайти,
Ні за монети, за срібло придбати.
Шлях той потрібно в одинці пройти,
Надію та віру потрібно пізнати.
Пізнати, як ми пізнаємо себе,Бо
Віра й надія - в життя нас веде.
Вічний та марний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння.
Ту справжнюю віру - потрібно знайти,
Ні за монети, за срібло придбати.
Шлях той потрібно в одинці пройти,
Надію та віру потрібно пізнати.
Пізнати, як ми пізнаємо себе,Бо
Віра й надія - в життя нас веде.
***
Я не можу сказати щаслива,
Я не можу сказати люблю,
Я тепер дуже вразлива,
І щоб болі не було молю.
Я втомилась від цього життя
І втомилась від зміни подій.
Я хочу втекти в небуття.
І тихенько сказати: «ти мій..»
Знаю, що ти вже давно не мій,
І бажати тебе, це гріх.
Зрозумій же мене, благаю зумій!
Подаруй хоч одну з утіх!
Я кохаю тебе в живу!
І без тебе, я так страждаю!
Я мрію знайти любов нову!..
І потроху тебе забуваю.
Живу далі, сміюся, радію,
Шукаю ціль у житті…
І щасливою бути волію
В недалекому майбутті.
Я не можу сказати люблю,
Я тепер дуже вразлива,
І щоб болі не було молю.
Я втомилась від цього життя
І втомилась від зміни подій.
Я хочу втекти в небуття.
І тихенько сказати: «ти мій..»
Знаю, що ти вже давно не мій,
І бажати тебе, це гріх.
Зрозумій же мене, благаю зумій!
Подаруй хоч одну з утіх!
Я кохаю тебе в живу!
І без тебе, я так страждаю!
Я мрію знайти любов нову!..
І потроху тебе забуваю.
Живу далі, сміюся, радію,
Шукаю ціль у житті…
І щасливою бути волію
В недалекому майбутті.
***
Перетерплю, переболію,
Перемовчу, перехворію.
Забуду все і лиш надію
Залишу в серці тільки мрію.
Не дам себе перебороти,
Невдачі гірко пронесу.
Ні перед ким я не заплачу
Адже уперту маю вдачу.
Я на коліна не впаду,
Я не прохатиму пощади
Я не віддамся в руки зради
І те, що хочу я знайду.
Перемовчу, перехворію.
Забуду все і лиш надію
Залишу в серці тільки мрію.
Не дам себе перебороти,
Невдачі гірко пронесу.
Ні перед ким я не заплачу
Адже уперту маю вдачу.
Я на коліна не впаду,
Я не прохатиму пощади
Я не віддамся в руки зради
І те, що хочу я знайду.
***
Краса - захоплює
Неможливістю описати словами
Небо - охоплює
Незамічаючи нічого за нами.
Кохання - дарує
Море втіхи від нього
Страждання - лікує
Загартовуючи від усьго
Міста- зцілюють
Безсонними ночами
Спогади - споріднюють
Навіть з ворогами
Друзі - підтримують
Сподіваючись на краще
Надії - оздоровлюють
Залишаючи нам найважче...
Неможливістю описати словами
Небо - охоплює
Незамічаючи нічого за нами.
Кохання - дарує
Море втіхи від нього
Страждання - лікує
Загартовуючи від усьго
Міста- зцілюють
Безсонними ночами
Спогади - споріднюють
Навіть з ворогами
Друзі - підтримують
Сподіваючись на краще
Надії - оздоровлюють
Залишаючи нам найважче...
***
Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...
Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним мов пухка хмаринка...
Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...
Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...
Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ лиш радість й самовизнання.
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...
Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним мов пухка хмаринка...
Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...
Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...
Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ лиш радість й самовизнання.
***
Втішайся радістю життя,
Воно на мить коротку схоже.
Бо хто пішов у небуття,
Радіти вже цьому не може.
Співай, втішайся і живи,
Цінуй усе, що випадає.
На хвилях радості пливи,
Бо щастя більшого немає,
Ніж те, що є у світі ти,
І неповторна, і єдина.
Тому живи, радій, лети,
І пам’ятай, що ти — людина!
Воно на мить коротку схоже.
Бо хто пішов у небуття,
Радіти вже цьому не може.
Співай, втішайся і живи,
Цінуй усе, що випадає.
На хвилях радості пливи,
Бо щастя більшого немає,
Ніж те, що є у світі ти,
І неповторна, і єдина.
Тому живи, радій, лети,
І пам’ятай, що ти — людина!
***
Життя іде і вносить корективи
У наші плани і у долі теж.
Здається тут ми вже були щасливі,
І, раптом щастю — знов немає меж!
То світить сонце, а то хмарка плаче,
То враз веселка сяйвом виграє.
І зайчик сонячний через віконце скаче.
І знову в світі — стільки щастя є!
Що хочеться руками світ обняти
І поділитись щастям з усіма!
То ж треба світ таким, як є, приймати,
Не сумувать, не нарікать дарма.
Життя складне, бо є свої капризи,
І радощі, і болі в ньому є.
Цікаве тим, що є завжди сюрпризи
І їх життя частенько роздає.
У наші плани і у долі теж.
Здається тут ми вже були щасливі,
І, раптом щастю — знов немає меж!
То світить сонце, а то хмарка плаче,
То враз веселка сяйвом виграє.
І зайчик сонячний через віконце скаче.
І знову в світі — стільки щастя є!
Що хочеться руками світ обняти
І поділитись щастям з усіма!
То ж треба світ таким, як є, приймати,
Не сумувать, не нарікать дарма.
Життя складне, бо є свої капризи,
І радощі, і болі в ньому є.
Цікаве тим, що є завжди сюрпризи
І їх життя частенько роздає.
***
Мені дивом життя здається,
Хоч не все в нім я розумію.
Наді мною хтось посміється...
Та пусте! Я прощати вмію!
А скажіть, хто в житті все знає,
Все на світі робити вміє,
Помилок в нім не допускає
І крізь стіну пройти зуміє?
Що, немає такого люду?
Може ви й є така людина?
Сперечатися я не буду,
Тоді ви на землі — єдина!
Решта, інші — це просто люди,
Як і я та й усі земляни.
Та без нас світ біднішим буде,
І співати земля не стане.
Хоч не все в нім я розумію.
Наді мною хтось посміється...
Та пусте! Я прощати вмію!
А скажіть, хто в житті все знає,
Все на світі робити вміє,
Помилок в нім не допускає
І крізь стіну пройти зуміє?
Що, немає такого люду?
Може ви й є така людина?
Сперечатися я не буду,
Тоді ви на землі — єдина!
Решта, інші — це просто люди,
Як і я та й усі земляни.
Та без нас світ біднішим буде,
І співати земля не стане.
***
